Царичанська громада
Царичанський район, Дніпропетровська область

Історична довідка

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА

Історія неповторного своєю природною красою Приорільського краю бере свій початок із сивої давнини. За часів Київської Русі територія району була у складі Переяславського князівства, а з ХІУ ст. входила до складу Литовської держави. З ХУІІ ст. – у складі Гетьманщини та земель Війська Запорізького низового.

У ХУІІІ ст. річка Оріль була природно-адміністративною межею між Гетьманщиною (правий берег) і землями Війська Запорізького (лівий берег, Проточанська та Орільська паланки). Після 1775 року у різні роки і різні проміжки часу територія району входила до складу Новоросійської, Азовської, Малоросійської, Полтавської, Катеринославської губерній та Катеринославського намісництва.

Царичанський район як територіально-адміністративна одиниця виник 5 жовтня 1923 року у складі Полтавської губернії. З 1932 року є частиною Дніпропетровської області.

До часу появи козацтва на Україні Приорільський край був територією, де випасали худобу численні кочові народи: скіфи, сармати, печеніги, половці. Останніх неодноразово громили дружини київських князів на берегах р. Оріль у ХІ-ХІІ століттях. З ХІУ по кінець ХУІІІ ст. на території сучасної царичанщини кочували орди кримських татар.

Територія сучасного Царичанського району почала активно заселятись, починаючи з ХУІІ ст. Першими виникли поорільські містечка Царичанка – 1604 р., Китайгород – 1667р., Нехвороща – 1674 р., Маячка – 1676 р. У ХУІІІ ст. цей процес набув масового характеру і було утворено ряд інших сіл. У 1718 р. у Царичанці вже проживало 103 кінних, 12 піших і 46 тяглових козаки. Посполитого люду було 221 чоловік, 104 з яких мали тягло (коні і воли).

У 1775 році було утворено в межах Азовської губернії Царичанський повіт. У 1776 році у його 40 населених пунктах проживало 27019 жителів.

У 1859 р. у Царичанці проживало 2571 житель; у Китайгороді – 2966, у Ляшківці – 72. У 1925 р. у Царичанському районі проживало 29649 чоловік. У 1964 р. – 70,5 тис. чол., у 1985 р. – 57550, у 1992 р. – 33543, у 1999 р. – 23208, у 2002 р.- 24278, а у 2003р. – 30775 чоловік.

Заняття рослинництвом, тваринництвом, бджолярством, рибальством, торгівлею були основним для жителів району з часів його заснування і поселення на цій території людей.

Перша світова війна, революція 1917 р., громадянська війна багато в чому підірвали господарське життя краю. Лише з 20-х років ХХ ст. воно почало відроджуватись. У 1925 р. у с.Царичанка виникло перше колективне господарство ( 36 працюючих, 27 десятин землі).

У 1926 р. в районі було 6200 селянських господарств. У 1932 році врожайність зернових колосових на колгоспних полях становила 18-20 ц/га і 30-37 ц/га кукурудзи.

Перед 1941 р. у районі було 64 колгоспи, 56 вітрових, 19 механічних млинів, 6 олійниць, 96 вантажних автомобілів, 27 молотарок, 3 тис. корів, 2,5 тис. волів, 4 тис. коней.

У результаті воєнних дій і окупації району німецько-фашистськими військами у роки Другої світової війни загальна сума збитків склала 658 млн 193 тис. 795 крб. у воєнних цінах.

У 1967 р. в районі діяло 9 промислових підприємств, 202 магазини, 65 підприємств громадського харчування. Було 51 тис. голів великої рогатої худоби, 26 тис. свиней, 22,5 тис овець. Товарообіг по району складав 23 млн крб. З 1961 р. по 1991 р. сучасний Петриківський район був у складі Царичанського. У 1975 р. було 18 колгоспів, 72 населених пункти, 91990 га ріллі, 53 медичних заклади, 35 загальноосвітніх шкіл, 78 бібліотек.

У 1991 р. було 22 колгоспи, 7 кооперативів. З 1960 р. район електрифіковано. З 1986 р. район газифікується. Всі населені пункти району зв’язані між собою дорогами з твердим покриттям.

По мірі заселення краю, Приорілля все більше включалось у громадсько-політичне життя України. Так, у 1687 р. територія району стає базою в поході українсько-російських військ І.Самойловича і В.Голіцина на Крим. Тут йшли змагання за гетьманство І.Мазепи та Петрика, бились запорозькі козаки з російськими військами, коли гетьман І.Мазепа перейшов на бік шведів у 1709 р. Фельдмаршал Мініх обрав царичанщину базою для чергового кримського походу 1736 р. У 1769-70 р.р. тут відбулось повстання пікінерських полків. З 1775 р., коли було ліквідовано Запорізьку Січ, землі краю роздаються поміщикам і з’являється кріпацтво.

Буремні події ХІХ та ХХ століть на просторах колишньої Російської імперії та СРСР не обминули і Приорілля. Війни, економічні та адміністративні реформи, голодомори та революції, край то піднімали, то руйнували. Лише від голоду у 1932-33 р.р. померло майже 3 тис. чол. На фронтах Другої світової війни 1939-1945 р.р воювало більше 9,5 тис. чол. Більше 3,5 тис. чол. загинули. У 1941-1943 р.р. район було окуповано німецько-фашистськими військами. В районі діяли підпільні організації: “Воля” у с. Юр”ївка, та “Балтика 213” у с. Ляшківка. Було страчено і загинуло в концтаборах за роки окупації 88 чоловік. 96 наших земляків воювали в Афганістані впродовж 1979-1989 років, один з них загинув, два стали інвалідами.

Господарства району спеціалізуються на виробництві рослинницької і тваринницької продукції та їх переробці, які розташовані у селищі Царичанка. За формою власності ці господарства та підприємства є колективними, фермерськими та акціонерними. На початок 2000 р. в Царичанському районі на базі колишніх 14 КСП створено 15 товариств з обмеженою відповідальністю, одне закрите акціонерне товариство, три виробничі кооперативи, п’ять селянських (фермерських) господарств з орендними відносинами.

Царичанкою козацькою, перлиною Приорільського краю називають районний центр району – селище міського типу Царичанку. Заснована у 1604 році навколо козацьких зимівників, які належали Гаврилові Салу та Олексію Кочерзі, Царичанка є одним із найстаріших населених пунктів степової України. Назва “Царичанка” походить від назви річки Царичанка, яку тюркомовні племена кочівників так називали за жовтий колір води. Жовтою вода ставала від розмивання глиняних схилів гори Калитви.
Впродовж 1754-1757 років у с. Китайгород на кошти місцевого сотника Павла Семенова був збудований комплекс Китайгородських церков (Миколаївська, Успенська, Святої Варвари). Споруджені в стилі бароко, на сьогодні це найстаріші архітектурні споруди Дніпропетровщини. У 1780 році у Царичанці короткий час проживав російський полководець О.В. Суворов.
На території району є чотири заповідні зони: гора Калитва (400 га лісу), озеро “Довге” біля с. Бабайківка (5,8 га), урочище “Лелія” у с. Турове (30 га) та декоративний сад у с. Ляшківка (43 га).

У районі знаходиться 167 пам’ятників археології, 36 пам’ятників історії монументального мистецтва, 6 – архітектури та містобудування. Є залишки Української укріпленої лінії (1731-1733 р.р.) у селах Рудка, Залелія, смт. Царичанка та комплекс Китайгородських церков, які є найстарішими архітектурними спорудами Дніпропетровщини; Успенська церква – 1754 р., церква-дзвіниця св. Варвари – 1756 р., Миколаївська церква – 1757 р.

На Приоріллі народились видатні особистості:

4 Герої Радянського Союзу: Шишкань Ілля Минович, Панікаха Михайло Овер’янович, Вороний (Воронін) Михайло Ілліч, Назаренко Дмитро Павлович;
5 Героїв Соціалістичної Праці: Черниш Микола Петрович, Продан Наталка Іванівна, Жалило Іван Григорович, Довга Марія Антонівна, Мацак Наталія Іванівна;
5 діячів науки та культури: Дерець Павло Антонович (П.Дністров) – член Спілки журналістів СРСР, академік АН України з 1949 року; Воблий Костянтин Григорович - економогеограф і економіст; Десятерик Володимир Ілліч – професор історії; Дронь Микола Михайлович – фахівець у галузі ракетно-космічної та авіаційної техніки, доктор технічних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України; Фролова Клавдія Павлівна – професор філології;
10 письменників: Усенко Павло Матвійович, Зайвий Олександр Феодосійович, Дяченко Михайло Григорович, Назаренко Степан Степанович (Олекса Їжак), Оровецький Павло Андрійович, Сологуб Василь Павлович, Багмут Іван Андрійович, Багмут Йосип Андрійович, Васильківський Олексій Трохимович, Васильківський Олександр Олексійович;
Повний кавалер ордена Слави - Кривоніс Федір Андрійович;
Заслужений учитель України - Шрамко Віленін Федорович, Нездійминога Михайло Савович.
Заслужений працівник сільського господарства України – Кривега Василь Якович.
Кінорежисер Стороженко Віктор Гаврилович, скульптор Степан Олександрович Огій, композитор Віталій Дмитрович Кирейко, художник Федір Андрійович Божко, чемпіонка світу з баскетболу 1967 р. Орел Федора Григорівна.

У селах району 19 пам’ятників загиблим у роки Другої світової війни і три бюсти землякам Героям СРСР.

Також у районі встановлено 19 меморіальних знаків жертвам Голодоморів. Ці знаки привертатимуть увагу і нагадуватимуть нам, землякам, про безневинно загиблих жертв у ті роки, про те, що ми маємо прикласти всі зусилля, щоб подібне ніколи не повторилось.

У 2015 році Царичанський район відзначив 92-у річницю з часу утворення. Районний центр Царичанка є одним з найстаріших населених пунктів Дніпропетровщини. У минулому році селище відзначило своє 411-річчя.

Враховуючи ситуацію на Сході країни, основним завданням у районі є забезпечення миру та безпеки на підвідомчих територіях. Саме стабільна ситуація в районі дала можливість сьогодні займатися соціальною сферою, економікою, забезпеченням нового урожаю.

За час проведення антитерористичної організації у країні відродився волонтерський рух. Наш район теж не залишився осторонь. На Приоріллі нашими небайдужими земляками за підтримки органів виконавчої влади та місцевого самоврядування також постійно надається посильна допомога військовослужбовцям в зоні АТО та пораненим в госпіталях. Доказом цьому є численні відзнаки та подяки волонтерам, керівникам підприємств, установ та організацій нашого району від командирів військових частин, головних лікарів військових госпіталів.